четверг, 24 марта 2016 г.

Напрямки роботи соціального педагога

         Соціальний педагог виступає посередником між учнем і соціумом. За умови більш детального аналізу посередництва можна виділити декілька напрямів йогоздійснення:
– між учнем і різноманітними структурами й установами;
– між учнем та вчителями і вихователями;
– між дитиною та батьками;
– між учнем та іншими 
спеціалістами, які залучаються до вирішення виховних та навчальних проблем учня (тренери, керівники гуртків тощо);
– між учнем та різними групами ровесників, молодіжними групами тощо.

        Провідним у діяльності соціального педагога загальноосвітньої школи є діагностичний напрям роботи. Соціальний педагог діагностує розвиток особистості дитини, підлітка, молодої людини як клієнта в соціальному середовищі, особливості впливу цього середовища на їх соціалізацію, їхні позитивні можливості, негативні впливи, а потім проектує діяльність усіх суб'єктів соціального виховання.
Соціальний педагог користується різноманітними видами діагностики, пристосовуючи їх до власної мети, і повинен володіти методами соціологічного, педагогічного, психологічного і частково медичного дослідження.  
Метою психодіагностики є встановлення психологічного діагнозу як висновку про актуальний стан психічних особливостей особистості та прогнозування їх подальшого розвитку.
          Метою соціальної діагностики є встановлення соціального діагнозу, тобто науково обґ
рунтованого висновку про стан соціального здоров'я досліджуваного.

Види роботи соціального педагога в школі:

- діагностична робота;

- прогностична робота;

- консультаційна робота;

-соціально-перетворювальна робота;

-профілактична (просвітницька) робота;

- навчальна діяльність;

- організаційно-методична робота;


- зв’язки з громодськістю.